@темы: про между прочим

22.12.2013 в 12:20

Пишет  Голландская рулетка:

Двадцать второе декабря
"У тебя всегда есть выбор".

Уйти или остаться. Простить или хранить в себе обиду. Сдаться или бороться до победного. Быть творцом или созерцателем.
Любить. Или не любить.

Мне кажется, что для того, чтобы потом не жалеть о собственном выборе, нужно поймать эту золотую середину между сердцем и умом. Об этом как раз недавно был пост здесь, в Рулетке. А еще иногда я думаю, что любой выбор - он правильный. Ну значит в данный момент всё должно было случиться именно так, как случилось. Как правило, каждый неверный на первый взгляд шаг превращается со временем в хороший жизненный урок. И нечего стыдиться того факта, что однажды ты опустил руки и решил передохнуть - это твое право.

"Когда стоит выбор, просто подбрось монетку. Это не даст верный ответ, но в момент, когда монетка в воздухе, ты уже знаешь, на что надеешься".
Так и есть

Рулетка запускается!

URL записи

@темы: мыслительный процесс, осторожно! плагиачено!

18.12.2013 в 20:22

Пишет  Vedmaaa:

Вот такая симпатичная Золушка )) А у автора еще очень интересная Емеля есть ))

+3





www.photodom.com/member/LLen29&page=0

URL записи

@темы: голубой экран, осторожно! плагиачено!

@темы: про между прочим

Я потеряла волшебство.
Так просто и так обыденно. Еще минуту назад или час, а может и день назад, оно было со мной. В кармане. А теперь его нет. Даже следа не осталось. И карман я проверяла. Целехонький, без дырок и без разрывов. Как оно могло вывалиться - ума не приложу. Обидно, что ни говори.
Неуютно мне без него. Привыкла.
Привыкла, что волшебство всегда со мной. Греет, направляет, изменяет взгляд на вещи.
А теперь его нет. Сразу же пусто стало в кармане и в голове. А на душе тяжело.
Не могу я без волшебства. Тоскливо и дурно. Лезет в голову ерунда какая-то, стремиться занять образовавшуюся пустоту. И в кармане теперь позвякивает мелочь, шуршат фантики от конфет и стучит о ключи фонарик-брелок. Но ничего, даже мятые банкноты с изображением американских президентов, не заменят мне потерянный комочек тепла и света.
Но я буду искать волшебство. В покрытых коркой лужах, в россыпи инея и среди скрюченных веток деревьев.
И найду. У себя под ногами, в новом шаге, в новом вздохе, в новом взгляде. Подниму, достану из сугроба. Отряхну, протру и положу в пустой карман. Внутренний карман куртки. Чтобы волшебство согрелось. И согрело меня.
Обязательно найду. Вот увидите. Вернусь туда, где потеряла, оставила его, и заберу с собой.
Я ведь не могу без волшебства.

@темы: карманное волшебство

08.12.2013 в 12:39

Пишет  Голландская рулетка:

Восьмое декабря
"Ты знаешь, что действительно прекрасно? Прочти первое слово еще раз".

Мне кажется, один из главных секретов успешного творчества - любовь к себе и к тому, что ты делаешь. Здоровая такая, адекватная любовь. Конечно, без самокритики вряд ли возможно развитие, но критика эта должна быть дозированной и умеренной. Иногда я наблюдала ситуации, когда в погоне за совершенством человек загонял себя в угол, и едва начавшийся проект заканчивался словами: "Я не умею, это не моё, я не способен". Да способен ты. Просто не всё сразу. Просто прекрати пытаться прыгнуть выше головы. Просто помни о любви к себе.

Несколько карандашных зарисовок, свежеиспеченные имбирные пряники, родившееся на ходу четверостишье, небольшая танцевальная связка, задумка нового архитектурного проекта... Каждое творческое начинание может стать в разы прекраснее, достаточно щедро приправить его искренней и честной любовью.

Рулетка запускается!

URL записи

@темы: осторожно! плагиачено!

Ну раз мне перепал мобчик от  gavrusssha, надо бы что-то написать)
Я вообще никогда не задумываюсь о подарках - я все прикольчики люблю, но попытаюсь систематизировать, что люблю больше.

1. Заколочки и всякие штуковины в голову в стиле кабаре.
2. Браслеты - лучше из кожи, можно из молодого и не очень дермантина.
3. Перчаточки тоже в стиле кабаре (гипюр, беспальцовки и прочее)
4. Сережки с перьями
5. Книги (большие, маленькие, серьезные и не очень)
6. Прикольные штуки (а все что угодно)
7. Ну очень бапское - у всех носки, а у меня колготы. С рисунками, в дырочку-сеточку, забавные и даже гламурные.
8. Нитки для вязания.
9. Бусинки для сережек.
10. Алкогольные вкусняшки.

Вот как-то так)
ну и кто захочет, пусть распишет пожелания

@темы: про между прочим

Мне тут много о Панкеевой говорили, так что я взяла и почитала. Пока только две книги, но все же.
Странные у меня впечатления. С одной стороны я сейчас не читаю такую литературу - начиталась в институте, а с другой - надо же как-то расслабляться)
Опять же все двойственное - я не особо любовные романы люблю, для меня надо интриг побольше, действий, можно и битвочек - ну это для фэнтазюшечки. А тут нет столько действий, хотя есть неплохие моменты. И есть какое-то притягательное свойства, вроде бы и не особо нравится, но читаешь дальше.
Из героев мне пока больше всех импонирует Жак. Настоящий шут Шико напоминает.
Насчет Ольги ничего не могу сказать. Как-то я ее не понимаю. Особенно когда она с чепчиком мучилась. Ну что ей из-за этого чепчика сделают? Да ничего же. И вообще можно так извратить приличное платье, что про чепчик тут же забудут) Не-е-е, не рокерская у нее душа) Эт я вспомнила свой четвертый-пятый курс)))

А еще я начала вспоминать свою фэнтазюшку с попаданцами. Я как-то быстро из нее выросла и почему посчитала, что попаданцы - это не круто. Так и не написала, а ведь такая идея была) Вот у меня попаданка жару задала всем, а самым первым эльфам, к которым попала)) Если кому-то будет интересно, могу и расписать)
В общем, почитаю серьезные книжечки и опять возьмусь)

Про мою попаданкуНу раз попросили)
Я ее курсе на втором придумала)
Самостоятельная такая барышня отправилась на машине на море, но попала в аварию, а очнулась в прекрасном другом мире)
Она нормальная такая неформалка: косуха, берцы, волосы всех оттенков радуги, пачка сигарет в день, умение пить много привито Майданом (не тем который Евро, а тем, который был раньше - местом тусовки нефоров) Правила для нее существуют, но кроме дорожного движения
И попадает она к эльфам. Самой правильной расе. Эльфики ее спасли, подлечили, немного рассказали о мире и собрались отправить в путь. Все-таки как-никак это эльфы практиковались в магии перемещения и теперь вся оболочка мира в дырках и трещинах, и кого только к ним не заносит. То гномов и орков, то странных людей и прочую нечисть.
Понятное дело, что девица (вроде я ее Лесей назвала) доводила эльфов до истерики одним своим внешним видом, а когда открывала рот, то у наставников еще и нервный тик начинался.
И вот у эльфов праздник, и Лесе тоже надо на него идти. Платичко, туфельки и причесон. Ясное дело, что платье видоизменилось - вырез на спине и разрез почти до талии. Прическа и макияж - боевые как для концерта. Праздник удался, особенно, если учесть, что в смятой машине, Леся нашла фляжку с коньяком.
На празднике Леся умудряется подцепить эльфийского принца, такого же непутевого, как и она сама. Пьяная ночь вместе, о которой узнает вся эльфийская столица. Скандал, такой скандал. И Лесю быстренько отправляют к людям, принц увязывается за ней. Там еще какие-то попутчики были) И что-то они еще даже искали) Вроде бы как отправить Лесю назад. И даже нашли, когда Леся поняла, что у веселья на празднике есть последствия. И героини будет потом очаровательная дочурочка - характером в маму, а ушками в папу) И понятное дело, что папу к воспитанию дитя не подпускали и вообще дали отворот-поворот)
А потом Леся у меня бардом стала) Она и до этого стишочки и печенки пописывала, а тут разошлась)

В общем, там еще должно было быть много приколов из жизни неформалов, квестов и прочей чуши) Но как-то не пошло. Но стихи остались.

* * *
Я бреду пустой дорогой –
Шаг за шагом, но тревога
Все сильней сжимает клещи,
Изменяет взгляд на вещи.
Шум листвы и зов лесов
Громче тысяч голосов,
И точеный образ девы… -
Не сдержать циничной меры.
И жестокий, буйный нрав
Не поймет, кто мне верен, а кто прав,
Кто мне друг, а кто стал враг,
Где судьба, а где все так…
Я гляжу на лики звезд…
Не поддаться б воле слез.
Не видать в пыли следов,
Не слыхать людских здесь слов.
Верить в сказку слишком поздно,
Судьбе поддаться мне не несносно.
Я одна… в забытом мире –
И шаги мои все шире,
Убежать отсюда… и скорее
Быть изгоем мне милее.
Вот и все: я ставлю точку –
Свою жизнь возьму в рассрочку!
Я бреду пустой дорогой –
Каждый шаг ведет к порогу.
Я себе построю дом
В этом мире иль в родном…

* * *
Я преступила Рубикон.
И что же с этого теперь?
Я все поставила на кон,
И не боюсь своих потерь.
Ведь дело даже не в грехе –
Мы все неправедны и лживы,
Вот только где-то в глубине
Сокрыты истины мотивы.
Я не исполню свой оброк -
Что мне божественные силы?
Не выше неба потолок –
Не та беда меня скосила.
Я позабыла старые святыни,
А новые я не приму,
Быть может, в сказке «жили-были»,
А здесь я объявлю войну.
Я - не герой, не вой в мундире,
Но свою правду отстою,
И пусть не в кровном своем мире
Остаток века доживу.
В один поток не вступишь дважды,
А я не стану на пути,
Здесь одиноки все и каждый
Ты меня больше не держи!…


Оказывается этим стихам восемь или девять лет) Сама офигела, уже и забыла, что когда-то писала стихи)

@темы: фэнтези, книжная полка

@темы: пиар-объявки, книжная полка, Space.Destiny, фантастика

Я хотела написать на эту тему. Но это сделали за меня.
В этих двух статьях мои мысли озвучены лучше и четче. Да, я думаю также. Просто потому что думаю. Если кому-то будет интересно еще и мое мнение, мои выводы, мои расчеты, почему нам не надо ни под кого прогибаться, ни под кого ложиться и искоренить в себе менталитет шлюхи, я буду рада поделиться

ЧОМУ Я НЕ ПІДУ НА МАЙДАН.
Я люблю свою країну, цю землю, тут мої рідні та друзі, яким я бажаю світлого майбутнього. Мені дуже подобається європейський прапор з цими зірочками в кружок, він також синьо-жовтий і така стрічка дивиться дуже стильно. Також я впевнений, що там збереться багато достойних людей, з світлими почуттями. Прийдуть люди ініціативні, які можуть "не словом, а ділом". Там буде хороша позитивна енергетика, відчуття єдності народу. Усі відчуватимуть, що вносять свій вклад в світле майбутнє. Будуть приємні слова про європейські цінності, красиві заклики переповненні надією. Будуть посмішки, гарячий чай, глінтвейн, хороші емоції, в соцмережі можна буде розмістити круті фотки на фоні тисяч людей. Повернувшись з такого заходу безперечно відчуєш позитивні емоції і переповнюватиме відчуття виконаного обов'язку.

Але чому, все ж таки, після усвідомлення усього цього я не піду на майдан?!

Я не хочу відстоювати стратегічні та визначальні кроки для моєї країни, керуючись емоціями. Обирати напрям руху, від якого залежатиме доля цілих поколінь, тільки тому, що я оточений навкруги інформацією, що це мала б бути правильна позиція усіх "свідомих, прогресивних та перспективних". Я не хочу приймати рішення, не розібравшись в суті справ. Я не хочу, щоб вся логіка мого рішення виходила з позиції: "ну там же Європа", "там порядок", "там краще живуть", "я хочу, щоб у нас було так само", "там такі то і такі то цінності", "я був там, там порядніші люди" і т.д, і т.п. Або з іншої сторони, які тягнуть в Митний союз і основним аргументом у них є "братські народи".

Чому дорослі люди приймають рішення, керуючись такими закликами?
Невже не зрозуміло, що нагнітаючи атмосферу навколо Вас такими категоріями Вами маніпулюють?! Чи Вам зручно, що за Вас все вирішили? Вам не хочеться напрягати звивини, просто було б кльово потусити на Майдані?

читать дальшеДавайте оцінимо ситуацію об'єктивно, хто в праві прийняти правильне рішення? Ким не можливо маніпулювати? Тим, хто вивчив всі "за" і "проти", - тим, хто знає, що він отримає і, що він віддасть. Якщо Ви хочете брати участь в прийнятті рішення, то вивчіть всі документи про Асоціацію з ЄС (скрупульозно, по пунктах), вивчіть ситуацію в державах Європейського союзу (не поверхнево, а в розрізі майбутніх перспектив), вивчіть досвід порівняно нових членів Європейського союзу.

Також для того, щоб прийняти об'єктивно правильне рішення Вам прийдеться розібратись, в усіх тонкощах політичних систем, грошово-кредитних, Вам треба буде зрозуміти, що собою являє таке поняття, як гроші, борг, розібратись в структурі геополітики.

Не розібрались? Не має бажання тратити на це час? Тоді будьте сильними та чесними перед собою, визнайте той факт, що Ви не можете брати участь в прийнятті рішення по цьому питанню. І Ваша підтримка тої чи іншої позиції, залежить від якихось ефемерних понять, від того, що Вам розказали по "ящику", яку картинку чи заклик Ви прочитали в стрічці новин, чи, що сказав Вам кумсватабрат. І визнайте, що приймаючи рішення оперуючи такими поняттями, Ви стаєте об'єктом для маніпуляції тих чи інших сил.
Одні переконують, що треба в Митний Союз, інші, що в Європейський Союз. І такої інформації так багато, що нам, навіть, ніколи подумати, що є ще третя позиція.

Ніхто не задумувався, а, можливо, нам не потрібно з НІКИМ об'єднуватись?!

Я не проти мітингів, не проти Майданів, не проти боротьби та висловлення недовіри та претензії владі. Але важливо, щоб це було осмислене Ваше рішення, Ви чітко знали за що Ви тут стоїте,за що боретесь, чи проти чого протестуєте.
Без цього всі Ваші дії не те, що безсмисленні, вони діють проти Вас. І масова ейфорія перетвориться на масову зневіру.
У Вас накипіло, ви не задоволені діями влади, хочеться змін, революції…Вас направлять, дадуть можливість випустити пар і на наступні 10 років знову розчаруватись в «силі народу».

ВИ ХОЧЕТЕ РЕВОЛЮЦІЮ – ПОЧНІТЬ РЕВОЛЮЦІЮ В СОБІ


Перш за все навчитись критично мислити. Намагатись самому розібратись в усіх цих хитросплетіннях. Зрозуміти нарешті, що таке політика і чиї інтереси захищають наші обранці.
Ви зрозумієте, що Вам немає за що на них ображатись. Навіть, якщо вони мріють з юних років, як мінятимуть ситуацію в країні на краще, коли вони стикаються з реаліями в них є тільки два варіанти-бути гвинтиком цієї системи і грати по її правилах, або відмовитись. І, навіть, не знаєш чи вправі за це їх критикувати.
Для того, щоб вони стали політиками, Вам потрібно було про них почути, для того, щоб Ви про них почули, їм потрібно було потрапити на шпальти газет та екрани телевізорів, для того, щоб це зробити, їм потрібно було домовитись з власниками основних ЗМІ. Хто володіє основними ЗМІ? Чиї інтереси після домовленостей вони захищають? Які інтереси цих людей? Що в такій ситуації являє собою вертикаль влади?
Це бізнес структура вищого порядку, в якій для того, щоб залишитись, є один варіант - стати її елементом і працювати по правилах. Вклинитись в потік ресурсів знизу в гору і отримати свій шматок пирога. Інших варіантів просто не має. І система залишається, і залишиться незмінною. Ми шукаємо порятунку в нових обличчях, покладаємо надію на героя, на нові структури. І не розуміємо, що в цій системі герой, просто не може з’явитись.
І обличчя гравців тут не грають ролей. Всі потуги опозиції покликані помінятись місцями з владою. Але зауважте, що ці люди стали опозицією, бо їм дозволили нею стати. Не домовившись з «мішками грошей», Ви просто про них не почули б і не знали про їх існування. Опозиція стає владою, влада стає опозицію, міняються покоління, проходять десятки років, а в результаті не тільки нічого не міняється, а «пилосос» включається все на більшу потужність. Машини з мішками грошей їдуть з структур найнищого порядку, в структури середнього порядку, з структур середнього порядку їдуть на вищі і т.д.
В президенти нам пропонуються недалекі люди, їм даються забавки на кшталт ласого куска землі в заповідниках Карпат, чи Межигір’я, щоб не рипались. А ми б’ємось лобами, хто з них кращий,той, хто каже «Любі друзі» чи «Умікни Уркаїну», хоча різниці не має. Влада не в їхніх руках. І хто б не став наступним президентом ситуація не поміняється. В кінці президентського строку Ви будете його ненавидіти і знову покладати надії на наступного.
Такі правила. Основна ціль максимізація прибутку. Нас нагинатимуть настільки наскільки ми дозволятимемо себе нагнути.

Тепер щодо Європейського Союзу і Митного Союзу.

Якщо Ви думаєте, що в своїй ситуації ми унікальні, то дуже помиляєтесь. В такій системі координат функціонує увесь світ, кожна країна. Так уже склалось.
Політики обираються за тим же принципом, ресурси рухаються в тому ж напрямі. Єдина різниця-це масштаб свідомості людей в тій чи іншій країні та висота планки до якої людей там можна нагнути.
І всі ці об’єднання країн - це, знову ж таки, рух ресурсів знизу до верху. До бізнес структур наднаціонального порядку.
І нагинаються там уже цілі країни, з їхніми ресурсами, підприємствами та й людьми в кінці кінцем.
Що відбувається зараз? Боротьба геополітичних сил за право включити нашу державу в трубу свого «пилососу». Пора усвідомити, що будь-яка політична структура у світі своєю ціллю має максимізацію прибутку.
Зараз ми обираємо, який табір тягнутиме ресурси нашої країни.
І забуваємо право не вступати нікуди. Це наша земля, наша країна. І в нас є варіант навести порядок в себе вдома самим, або повірити, що є добрий дядінька, який змахне чарівною паличкою і зробить нам щастя.
Як ми любимо вірити в казки!Як ми хочемо перекласти все на чужі плечі!
Не розуміючи, що на цих плечах не принесуть нам щастя, а винесуть з нашого дому все що у нас є. І якщо ми дозволяємо це робити нашим «мішочкам грошей», то дозволятимемо робити це «вагонам».

Зараз перед нами ставлять вибір податись в один або інший табір. Я чую від людей про переваги Європейського союзу, про правила гри, про цінності, про високу культуру і що все це буде і у нас, завдяки вступу.
Ви в своєму розумі?! Ви дійсно думаєте, що все вище перелічене залежить від підпису, якихось мужиків на куску паперу і за те, щоб це у нас було ми повинні віддавати, щось в замін.
Все про що ми говоримо і що бачимо подорожуючи по цій чи іншій європейській країні-це не заслуга політиків-це заслуга людей, які не дозволяють своїм політикам діяти так, як ми дозволяємо своїм.
Треба розуміти, що політична структура-по своїй суті-це продовження великого бізнесу. І їх завдання максимізувати прибуток. На практиці, це постійне балансування з діями по реалізації цих цілей на межі людського терпіння.
Так вступивши в ЄС в короткостроковій перспективі ми, швидше за все, відчуємо позитивні тенденці. Правила гри в ЄС, все ж, більш витончені, що вплине і на ситуацію в Україні.
Але чи готові ми заради короткострокового полегшення, в далекоглядній перспективі програти?
Чи готові ми зараз взяти кредит, який потім сторицею повертатимуть наші діти?
Чи, можливо, ми зможемо розпорядитись своєю державою самостійно?

Так єврокомісари наведуть порядок,але за це прийдеться заплатити надто високу ціну.

РЕВОЛЮЦІЯ КОЖНОГО УКРАЇНЦЯ

Вихід з цієї ситуації тільки один-критично мислити, фільтрувати інформацію ЗМІ, самому розібратись в усіх цих питаннях, ділитись досвідом з близькими, з друзями та оточуючими. Розуміти, що в кінцевому результаті все залежить лише від тебе.

Не брати участі в мітингах, в суті яких ти не розбираєшся. Розуміти, що можливості очолити масштабні акцію можуть тільки «великі мішки», які поведуть стадо в своїх інтересах.

Не давати силу власним емоціям і розуміти, що будь-які силові дії, будь-які заміщення одного політичного гравця іншим-це не вихід. Це лише зміна однієї маски іншою.

Свої сили спрямовувати для прояву невдоволенні з самих низів. З побутових ситуацій в взаємодії з політичною системою, з один одним.

На практиці ж відбувається, що ми закриваємо очі та терпимо до останнього, не висловлюємо невдоволення, а коли чаша терпіння переповнюється нам згодовують щось на кшталт Майдану чи Євромайдану. На яких ми, невідомо за що боремось, і наче Дон Кіхот витрачаємо свої сили на вітрову мельницю, щоб знову впасти в зневіру.

Можливо, нам потрібно почати рубати будь-які зачатки того, що нас не влаштовує, на тому рівні, де ми знаємо, проти чого ми боремось і який результат очікуємо?

Потрібно розуміти, що ці люди з політичних структур-такі ж як і Ви. І наступного разу проклинаючи даішника чи чиновника за вимагання взятки, чи ще якісь інші протиправні дії, дивитись на цю ситуацію з більш ширшої ретроспективи.

Він гвинтик системи, його керівник ставить перед ним «плани», ви не знаєте ситуації цієї людини і як діяли б на його місці.

Перш за все усвідомлюйте, всю «гнилість» системи. Саме вона є першопричиною, яка псує людей.
І протистояння на рівні персоналій не тільки нічого не змінить, а навпаки риє прірву.
Протидійте не людям, а протиправним діям. Ви повинні не ненавидіти цих людей, а співчувати їм. Їх перемолола «система» і тільки в ваших руках допомогти їм відновити свої людські риси.
Єдине завдання-це виносити такі речі на «світло». Не закривати очі, не проходити поруч, не погоджуватись, а виносити на розгляд загалу. А «світло» справиться з будь-якою задачею. Мінятимемось ми, поміняються й політики. Люди це істоти соціальні, які змінюються під впливом оточення. Часто ми вважаємо, що від нас нічого не залежить, а насправді, така думка і є першопричиною всього зла.

Є такий вислів, що «риба гниє з голови». Він правдивий. В нашому випадку, причиною гниття-є вся абсурдність системи. Дуже часто ми помилково думаємо і очікуємо, що і оздоровлення мало б бути з «голови», відповідно і чекаємо змін, надіємось на нового героя, потім проклинаємо його і знову надіючись:на щось, на когось.
Бувають моменти, коли ми дивимось на своє відображення у дзеркалі і усвідомлюємо ті можливості, які в наших руках.

Ми знаходимо цього героя, якого шукали.

P.S. Я зрозумів, що мою позицію було сприйнято неправильно. Важко відповідати на усі запитання. Тому написав нову статтю
threesideshappiness.blogspot.com/2013/11/blog-p...



отсюда http://threesideshappiness.blogspot.com/2013/11/blog-post.html

@темы: мыслительный процесс, шось таке, про между прочим